Людина йде знайомою вулицею, бачить ті самі будинки й вивіски, але все виглядає чужим і пласким. Ніби декорація, ніби сон, ніби між нею і світом поставили скло. Це і є дереалізація. Стан лякає саме тому, що його важко описати словами, і багато людей роками мовчать про нього, боячись, що їх вважатимуть божевільними. Насправді дереалізація доволі поширена і майже завжди має пояснення.

Дереалізація і деперсоналізація: у чому різниця

Ці два поняття часто плутають, хоча різниця проста і стосується напрямку відчуття.

Ознака	Дереалізація	Деперсоналізація
На що спрямоване	На зовнішній світ	На саму людину
Типове формулювання	«Світ несправжній, як декорація»	«Я несправжній, дивлюсь на себе збоку»
Що змінюється	Простір, кольори, звуки, відчуття відстані	Тіло, емоції, думки, відчуття власного «я»
Збережена критика	Так, людина розуміє, що це відчуття	Так, людина розуміє, що це відчуття

Обидва стани можуть існувати окремо, але часто з’являються разом. Тоді говорять про синдром деперсоналізації-дереалізації, який у Міжнародній класифікації хвороб МКХ-10 має код F48.1. Про другу частину цієї пари ми детально написали на сторінці про деперсоналізацію.

Ключова відмінність від психозу: при дереалізації критика збережена. Людина знає, що світ не змінився насправді, і саме це відчуття невідповідності її тривожить. При маячних розладах переконаність у зміні реальності абсолютна.

Як відчувається дереалізація

Опис у різних людей схожий:

навколишнє здається пласким, неживим, схожим на кадр із фільму;
кольори стають блідішими або, навпаки, надто різкими;
звуки долинають ніби здалеку або з-під води;
знайомі місця і люди раптом здаються чужими;
порушується відчуття відстані: коридор здається довшим, кімната меншою;
час іде інакше: хвилини розтягуються, а година зникає непомітно.

Тривалість епізоду різна: від кількох секунд до годин, у частини людей стан стає майже постійним фоном.

Окрема складність полягає в тому, що описати дереалізацію словами майже неможливо. Пацієнти кажуть «мені важко пояснити», «ви подумаєте, що я божевільний», і через це відкладають звернення роками. Варто знати: лікарі чують такі описи регулярно, і жоден із них не є підставою вважати людину божевільною.

Причини дереалізації

Тривога і панічні атаки

Найчастіша причина. Під час нападу паніки організм переходить у режим тривоги, змінюється дихання і кровопостачання мозку, і сприйняття «відключається» як захисна реакція. Багато пацієнтів згадують дереалізацію як найстрашнішу частину нападу. Докладніше про механізм читайте на сторінці про лікування панічних атак.

Гострий і хронічний стрес

Психіка тимчасово знижує гостроту сприйняття, щоб витримати перевантаження. Такий механізм часто вмикається після втрати, аварії, тривалого перебування в небезпеці.

Перевтома і депривація сну

Кілька безсонних ночей поспіль, тривала робота без відпочинку, зневоднення можуть дати дереалізацію навіть у цілком здорової людини. Тут стан минає після відновлення режиму.

Вживання психоактивних речовин

Деякі речовини провокують епізоди зміненого сприйняття, іноді з відстроченим ефектом. Питаннями залежностей займається профільна клініка, а на цій сторінці йдеться лише про сам симптом.

Неврологічні причини

Скронева епілепсія, мігрень з аурою, наслідки черепно-мозкової травми, порушення вестибулярного апарату. На такі причини вказує поєднання дереалізації з головним болем, запамороченням або втратами свідомості.

Соматичні стани

Порушення функції щитоподібної залози, анемія, коливання рівня глюкози, побічна дія деяких препаратів.

Коли дереалізація є симптомом розладу

Про самостійний розлад говорять тоді, коли стан стійкий, повторюється і заважає жити. Насторожити мають такі ознаки:

епізоди тривають тижнями або стали постійними;
страх повторення відчуття змушує уникати місць і ситуацій;
знижується працездатність, важко вчитися і концентруватися;
поруч є пригнічений настрій, тривога, порушення сну;
з’явилися неврологічні симптоми: судоми, слабкість у кінцівках, порушення мовлення.

Дереалізація також супроводжує тривожні та депресивні розлади, посттравматичний стресовий розлад, обсесивно-компульсивний розлад. Тому лікар завжди шукає не лише сам симптом, а й стан, який його породжує.

Діагностика

Обстеження починається з докладної бесіди: коли з’явилися епізоди, що їм передувало, скільки тривають, які відчуття супроводжують. Далі психіатр оцінює емоційний стан, наявність тривоги, депресії, слідів психотравми.

Обов’язковою частиною є виключення соматичних і неврологічних причин. Залежно від картини призначають аналізи крові, гормони щитоподібної залози, консультацію невролога, за показаннями електроенцефалографію або нейровізуалізацію. Такий порядок дозволяє не пропустити стан, який потребує зовсім іншого лікування.

Лікування

План залежить від причини.

Психотерапія. Основний метод при тривожному походженні стану. Когнітивно-поведінкова терапія вчить розпізнавати тригери, зменшує страх перед самим відчуттям і розриває коло «дереалізація, страх, посилення дереалізації». Техніки заземлення (опора на дотик, температуру, звук, дихання) допомагають скоротити епізод тут і зараз.

Медикаментозна підтримка. Призначається тоді, коли за дереалізацією стоїть тривожний, депресивний чи інший розлад. Препарат, дозу і тривалість визначає лише лікар після обстеження.

Робота з причиною. Лікування епілепсії, мігрені, корекція гормональних порушень, нормалізація сну і навантаження. Без цього симптоматична терапія дає короткий ефект.

Часті питання

Дереалізація небезпечна?

Сама по собі вона не пошкоджує мозок і не переходить у психоз. Небезпечним є ігнорування причини, особливо якщо це неврологічне чи ендокринне захворювання.

Чи означає дереалізація початок шизофренії?

Ні. При дереалізації людина розуміє, що змінилося саме її сприйняття. Втрата критики і переконаність у реальності змінених подій характерні для інших станів, які лікар відрізняє під час обстеження.

Скільки триває лікування?

Якщо причиною були перевтома або стрес, стан минає за тижні після відновлення режиму. При тривожному розладі курс психотерапії зазвичай займає кілька місяців.

Як допомогти собі під час епізоду?

Поверніть увагу до тіла і до конкретики: відчуйте опору стоп, візьміть у руки холодний предмет, назвіть уголос п’ять речей навколо, сповільніть видих. Це не лікування, але епізод скорочується, а страх перед ним слабшає.

Якщо відчуття нереальності світу повторюється і забирає якість життя, запишіться на консультацію психіатра клініки «PALMIRA Mental» у Києві. Ми знайдемо причину стану і підберемо лікування. Зв’яжіться з нами через сторінку контактів або перегляньте інші напрями психіатричної допомоги.