СУДОМНІ ПРИПАДКИ

Епілепсія (судомні напади)

Захворювання, що має хронічний тип перебігу, маніфестує судомними і безсудомними пароксизмами, характеризується типовими особистісними змінами, на термінальних етапах можливий розвиток психотичних станів і слабоумства.

Симптомокомплекс клінічних проявів багатогранний - можливі переплетення психотичних, неврологічних і соматичних станів.

Раніше епілепсію називали “священною хворобою”.

У клінічній картині зазвичай переважають судомні пароксизми, розрізняють продромальні стани і безпосередньо пароксизмальні стани.

Задовго до маніфестації хвороби, як правило, відмічаються епізодичні головні болі, запаморочення, мнестичні порушення, готовність до судомних реакцій на екзогенні провокації.

Можливі прояви вегетативних пароксизмів, що супроводжуються раптовою зміною ритму дихання, збільшенням частоти серцевих скорочень.

Продромальні стани

Продромальним станам (передвісникам) властиві афективні коливання, можлива маніфестація сенестопатичних проявів у вигляді різноманітних і невизначених відчуттів у голові, в різних частинах тіла.

Хворі схильні до самоспостереження заздалегідь передбачають наближення пароксизмів і намагаються мінімізувати ризик важких наслідків - залишаються вдома, намагаються бути в колі рідних, лягають на ліжко.

Пароксизмальні стани

У класифікації пароксизмів виділяють безсудомні-амбулаторні автоматизми. Прояви можуть бути різноплановими - при початковій зовні правильній поведінці можуть завершитися руйнівними й антисоціальними реакціями з хаотичною руховою активністю та агресією до оточення.

Особистісні зміни за епілепсії багатогранні. Основним критерієм є в’язкість і сповільнена рухливість психічних процесів, застрявання на деталях. Є характерологічні особливості у вигляді злопам’ятності, мстивості, злостивості, надмірної хвалькуватості, підкресленої підлесливості - про таких кажуть “з посмішкою на вустах з каменем за пазухою”.

Лікування має бути комплексним із тривалим періодом амбулаторного спостереження.