Дисморфофобією, або тілесним дисморфічним розладом, називають стан, при якому людина болісно зосереджена на уявному чи мінімальному недоліку своєї зовнішності. Для сторонніх цього недоліку або не існує взагалі, або він настільки незначний, що ніхто його не помічає. Для самої людини він стає центром життя. У Міжнародній класифікації хвороб МКХ-10 стан кодують як F45.2 у групі соматоформних розладів, поряд з іншими рубриками класифікації психічних розладів.

Що таке тілесний дисморфічний розлад

В основі розладу лежить стійке переконання у наявності серйозної вади зовнішності. Найчастіше турбують шкіра, ніс, волосся, форма обличчя, живіт, груди, симетрія рис. Думки про цю деталь займають щонайменше годину на день, а зазвичай набагато більше, і людина не може переключитися на щось інше.

Розлад трапляється приблизно у 1-2 відсотків населення. Він однаково зачіпає чоловіків і жінок. Початок припадає переважно на підлітковий вік, коли зовнішність стає особливо значущою.

Чим це відрізняється від невдоволення зовнішністю

Невдоволення власним виглядом переживає більшість людей, і це не хвороба. Дисморфофобію відрізняють кілька ознак:

Обсяг часу. Думки про недолік займають години щодня й повертаються попри спроби відволіктися.
Розрив між сприйняттям і реальністю. Оточення не бачить проблеми, а запевнення не заспокоюють або заспокоюють на кілька хвилин.
Ритуали. З’являються повторювані дії: перевірки, маскування, порівняння.
Уникнення. Людина відмовляється від фотографій, зустрічей, освітлених приміщень, іноді від навчання й роботи.
Страждання. Стан призводить до тривоги, депресії, соціальної ізоляції.

Тут важлива й межа з іншими станами. При розладах харчової поведінки занепокоєння стосується передусім ваги й форми тіла, і в такому разі йдеться про харчові розлади. При дисморфофобії у фокусі частіше окрема деталь зовнішності.

Ритуали перевірки

Ритуали приносять коротке полегшення й через це закріплюються, а з часом займають дедалі більше часу.

Багаторазові огляди у дзеркалі, вітринах, екрані телефону, іноді годинами.
Протилежна поведінка: повне уникнення дзеркал і будь-яких відображень.
Порівняння себе з іншими людьми та з фотографіями в інтернеті.
Маскування: певна зачіска, головні убори, шар макіяжу, постійна конкретна поза чи ракурс.
Розпитування близьких, чи помітно недолік, і повторення цього питання попри отриману відповідь.
Часті селфі з добором ракурсу та фільтрів, видалення більшості кадрів.
Мацання й вимірювання проблемної ділянки, надмірні косметичні процедури, самостійне видавлювання елементів на шкірі.

Механізм тут схожий на компульсії при обсесивно-компульсивному розладі, і саме тому терапія має багато спільного.

Соцмережі та пластична хірургія

Фільтри, ретуш і безперервний потік оброблених облич зробили порівняння постійним фоном життя. Дослідники описують так зване порівняння вгору, коли людина щодня зіставляє себе з відредагованими зображеннями. Соцмережі не є прямою причиною розладу, але вони підтримують цикл порівнянь і роблять симптоми виразнішими у тих, хто вже вразливий.

Окрему тему становить естетична медицина. Значна частина пацієнтів із дисморфофобією звертається до пластичних хірургів і косметологів, і результат зазвичай розчаровує.

Задоволення після втручання зберігається недовго, а часто його немає з самого початку.
Фокус переміщується на іншу деталь зовнішності, і цикл починається заново.
Зростає кількість повторних операцій, витрати та ризик ускладнень.
Конфлікти з лікарями частішають, бо жоден результат не відповідає внутрішньому образу.

Операція змінює тканини, а не сприйняття. Саме тому багато хірургів сьогодні відмовляють у втручанні й радять спершу пройти обстеження у психіатра.

Ускладнення

Дисморфофобія рідко залишається ізольованою. Часто до неї приєднуються депресія, тривожні розлади та соціофобія. Через уникнення страждають навчання, кар’єра й стосунки. Ризик самопошкодження при цьому розладі підвищений, тому зволікати зі зверненням не варто. Якщо у людини з’являються думки про смерть, потрібна невідкладна консультація фахівця.

Діагностика

Діагноз ставить лікар психіатр після клінічного інтерв’ю. Обстеження включає:

уточнення змісту думок про зовнішність, часу, який вони займають, і рівня переконаності;
опис ритуалів та уникнень, оцінку впливу на побут, навчання й роботу;
скринінг депресії, тривоги, харчових розладів і ризику самопошкодження;
диференціальну діагностику з харчовими розладами, ОКР, соціофобією та маячними розладами, коли переконаність у ваді досягає рівня маячення.

Пацієнти часто описують проблему як суто косметичну, тому лікарю важливо ставити прямі питання про ритуали й час, витрачений на думки.

Лікування

Когнітивно-поведінкова терапія. Метод першої лінії. Робота включає перевірку переконань про зовнішність, поступову відмову від ритуалів (експозиція з попередженням реакції), тренування уваги, повернення до уникнутих ситуацій та роботу з перфекціонізмом. Курс зазвичай триває кілька місяців.

Фармакотерапія. Психіатр може призначити препарати з групи антидепресантів, які застосовують при станах ОКР-спектра. Ефект розвивається повільно, часто потрібні вищі дози й довший курс, ніж при депресії. Призначення, зміна та відміна відбуваються лише під наглядом лікаря. Комбінація терапії й медикаментів зазвичай працює краще за кожен метод окремо.

Відмова від косметичних втручань під час лікування. Це частина плану, а не заборона. Рішення про будь-які процедури має сенс відкладати доти, доки сприйняття не стабілізується.

Прогноз

Дисморфофобія піддається лікуванню, і про це варто сказати прямо, бо багато пацієнтів вважають свій стан безнадійним. При регулярній терапії зменшується час, який займають думки про зовнішність, слабшає потреба в ритуалах, повертаються ситуації, від яких людина роками відмовлялася.

Перебіг часто хвилеподібний, із загостреннями на тлі стресу чи невдач. Тому після завершення основного курсу мають сенс підтримувальні сесії та план дій на випадок повернення симптомів.

Часті питання

Чи є дисморфофобія справжньою фобією?

Назва історична. За механізмом стан ближчий до розладів ОКР-спектра, ніж до фобій, бо в основі лежать нав’язливі думки й ритуали, а не страх конкретного об’єкта.

Чи допоможе пластична операція?

Як правило ні. Задоволення нетривке, фокус переходить на іншу деталь, а кількість втручань зростає. Проблема стосується сприйняття, і працювати потрібно саме з ним.

Як говорити з підлітком, який годинами дивиться у дзеркало?

Не сперечайтеся про те, є вада чи немає, і не повторюйте запевнення без кінця. Спокійно скажіть, що вас турбує кількість часу й напруження, і запропонуйте консультацію фахівця.

Скільки триває лікування?

Помітне покращення при регулярній когнітивно-поведінковій терапії зазвичай настає за кілька місяців. При тяжчому перебігу лікування довше, а підтримувальні сесії потрібні й після покращення.

Якщо думки про зовнішність забирають години щодня, запишіться на консультацію у клініці “PALMIRA Mental” у Києві. Зв’яжіться з нами через сторінку контактів або перегляньте інші напрями психіатричної допомоги.