Соціопатами у побуті називають холодних, маніпулятивних людей, які ігнорують правила й почуття інших. У психіатрії слову “соціопатія” відповідає офіційний діагноз: дисоціальний розлад особистості. У МКХ-10 він має код F60.2. Це не риса характеру і не “погане виховання”, а стійкий розлад, який діагностує та супроводжує лікар.

Хто такий соціопат

Соціопат: людина з дисоціальним розладом особистості. Основа розладу: стійке нехтування соціальними нормами, правами та почуттями інших людей. Такий патерн проявляється з підліткового віку і зберігається у дорослому житті в різних ситуаціях: у сім’ї, на роботі, у стосунках із законом.

Людина з цим розладом може бути зовні чарівною і переконливою. Проблеми стають помітними у тривалому контакті: обіцянки не виконуються, провина завжди перекладається на інших, а стосунки будуються на використанні.

Ознаки дисоціального розладу

Про розлад свідчить поєднання кількох стійких проявів:

байдужість до почуттів інших, нездатність до співпереживання;
грубе й стійке нехтування соціальними правилами та обов’язками;
нездатність підтримувати тривалі стосунки при легкості їх зав’язування;
низька толерантність до фрустрації, спалахи агресії;
нездатність відчувати провину і робити висновки з покарань;
схильність звинувачувати оточення та шукати правдоподібні пояснення власним вчинкам;
брехливість і маніпуляції заради вигоди чи задоволення;
імпульсивність, зневага до власної безпеки та безпеки інших.

Окремі з цих рис часом зустрічаються у здорових людей. Про розлад ідеться лише тоді, коли патерн стійкий, починається з дитинства чи підліткового віку і пронизує все життя людини.

Соціопатія, психопатія і нарцисизм: у чому різниця

Ці поняття часто плутають:

Соціопатія (дисоціальний розлад): клінічний діагноз. Поведінка імпульсивна, емоційні спалахи часті, порушення норм помітні оточенню.
Психопатія: не окремий діагноз у МКХ-10, а описовий термін. Ним частіше позначають “холодний” варіант: розважливий, контрольований, із поверховим шармом і глибоким дефіцитом емпатії. У вітчизняній традиції словом “психопатії” раніше називали розлади особистості загалом.
Нарцисизм: при нарцисичному розладі людина використовує інших заради захоплення і підтвердження власної величі, але зазвичай не порушує закон і здатна дотримуватися соціальних правил, коли це вигідно для іміджу.

Точне розмежування можливе лише під час клінічної діагностики. Психіатр проводить клінічне інтерв’ю, збирає анамнез із дитинства, за можливості спілкується з родичами і виключає інші стани зі схожою поведінкою: наслідки залежностей, органічні ураження мозку, біполярний розлад у фазі підйому. Лише після цього формулюється діагноз і план допомоги.

Причини

Дисоціальний розлад формується під впливом кількох груп чинників:

спадковість та особливості роботи мозку, зокрема систем, що відповідають за емпатію, страх і контроль імпульсів;
насильство, жорстокість або нехтування у дитинстві;
середовище, де агресія була нормою виживання;
поведінкові розлади у дитячому віці, які не отримали корекції.

Генетична схильність не означає неминучості: вирішальним є поєднання вразливості й середовища.

Чи лікується соціопатія

Дисоціальний розлад: один із найскладніших для терапії, і чесна відповідь звучить так: повністю “переробити” особистість неможливо, але скоригувати поведінку реально.

Основний метод: структурована психотерапія, насамперед когнітивно-поведінкові програми, спрямовані на контроль імпульсів, управління гнівом і навчання соціально прийнятним способам досягати цілей.
Медикаменти застосовують для окремих симптомів: дратівливості, агресивних спалахів, супутніх депресії чи тривоги. Препаратів “від соціопатії” не існує.
Результат сильно залежить від мотивації. Найкращий прогноз у пацієнтів, які самі зацікавлені зберегти роботу, сім’ю або уникнути правових наслідків.

З віком вираженість імпульсивності часто знижується, і після 40 років частина проявів пом’якшується природним чином.

Що робити близьким

Життя поруч із людиною з дисоціальним розладом виснажує. Кілька орієнтирів:

Тверезо оцінюйте дії, а не слова та обіцянки.
Утримуйте чіткі межі: що ви приймаєте, а що ні. Порушення меж не повинно залишатися без наслідків.
Не покривайте протиправні вчинки і не беріть на себе відповідальність за них.
Захищайте себе і дітей: за наявності насильства безпека важливіша за збереження стосунків.
Отримуйте власну психологічну підтримку. Консультація психотерапевта допоможе вибудувати стратегію поведінки і впоратися з емоційним виснаженням.

Переконати дорослу людину лікуватися силоміць неможливо, але можна створити умови, за яких лікування стане для неї раціональним вибором.

Часті питання

Соціопат і психопат: це одне й те саме?

Ні. Дисоціальний розлад: офіційний діагноз, а “психопатія” у сучасному вжитку: описовий термін для холоднішого, більш контрольованого варіанту тієї самої групи рис. На практиці межа між ними умовна, і визначальним є клінічне обстеження.

Чи може соціопат кохати і дружити?

Люди з дисоціальним розладом здатні формувати прив’язаності, але їхні стосунки зазвичай нестійкі й будуються навколо власних потреб. Глибоке співпереживання партнеру для них ускладнене.

Чи небезпечний соціопат для оточення?

Не кожна людина з цим розладом схильна до насильства. Водночас імпульсивність, агресивні спалахи і нехтування наслідками підвищують ризики. За наявності погроз або насильства слід дбати про безпеку і звертатися по допомогу.

Як зрозуміти, що у близької людини саме розлад, а не поганий характер?

Самостійно це визначити неможливо. Якщо патерн поведінки стійкий, тягнеться з юності і руйнує всі сфери життя, потрібна консультація психіатра. Лікар проведе диференціальну діагностику і запропонує план дій.

Підозрюєте дисоціальний розлад у близької людини або хочете розібратися у власній поведінці? Запишіться на консультацію психіатра чи психотерапевта у клініці “PALMIRA Mental” у Києві: сторінка контактів, актуальні ціни на послуги.