Слово “клептоманія” у побуті вживають майже як синонім злодійства. У психіатрії воно має вузьке значення й описує рідкісний стан, при якому людина не може протистояти потягу взяти чужу річ, яка їй не потрібна і яку вона цілком спроможна купити. У Міжнародній класифікації хвороб МКХ-10 клептоманія має код F63.2 і належить до розладів звичок та потягів, поряд з іншими рубриками класифікації психічних розладів.

Що таке клептоманія

Клептоманія є порушенням контролю над імпульсами. Ключова риса тут не сама крадіжка, а нездатність зупинити потяг попри розуміння наслідків. Людина усвідомлює, що чинить неправильно, боїться викриття, соромиться, обіцяє собі більше цього не робити і повторює епізод знову.

Розлад трапляється рідко: за оцінками, ним страждає менш ніж 1 відсоток населення. Серед пацієнтів переважають жінки. Початок найчастіше припадає на підлітковий або молодий дорослий вік, хоча діагноз ставлять зазвичай набагато пізніше.

Чим клептоманія відрізняється від звичайної крадіжки

Більшість крадіжок у магазинах не має жодного стосунку до клептоманії. Різниця стосується мотиву й того, що відбувається з річчю після.

Мотив. При звичайній крадіжці людина хоче отримати річ, гроші чи вигоду. При клептоманії предмет вторинний, значення має сам акт і полегшення після нього.
Планування. Крадіжка заради вигоди зазвичай спланована. Епізод при клептоманії частіше імпульсивний, без підготовки й без спільників.
Цінність предмета. Люди з клептоманією часто беруть дрібниці: канцелярію, косметику, продукти, іноді речі, які потім навіть не використовують.
Що з річчю далі. Предмети складають і ховають, віддають, викидають, іноді потайки повертають назад. Продаж заради грошей нетиповий.
Ставлення до вчинку. Після епізоду настає сором і провина, а не задоволення від здобутого.

Клептоманію також слід відрізняти від крадіжок при манії, деменції, вираженому сп’янінні та при розладі поведінки, коли крадіжки є частиною ширшого патерну порушень правил.

Цикл напруження і полегшення

Механізм розладу описують як повторюваний цикл:

Наростає внутрішнє напруження, тривога, відчуття неспокою.
З’являється думка про те, щоб узяти річ, і опір їй виснажує.
Відбувається епізод, який супроводжується різким полегшенням, іноді збудженням.
Через короткий час приходять сором, страх викриття, самозвинувачення.
Напруження накопичується знову, і цикл повторюється.

Полегшення на третьому кроці працює як підкріплення, тому патерн закріплюється й з часом епізоди стають частішими. Найбільше вони частішають у періоди стресу, самотності, після втрати чи в депресивному епізоді.

Супутні стани

Клептоманія рідко буває ізольованою. Найчастіше поруч виявляють:

депресивні та тривожні розлади, іноді саме депресія стає приводом звернення;
обсесивно-компульсивні симптоми та інші порушення контролю імпульсів, зокрема ігрову залежність;
розлади харчової поведінки, особливо ті, що перебігають із нападами переїдання;
розлади особистості;
залежності від психоактивних речовин. Ця частина лікування виходить за межі профілю клініки й потребує окремого нарколога.

Чому люди не звертаються по допомогу

Клептоманія залишається однією з найменш діагностованих проблем у психіатрії. Причина проста: розповісти лікарю про крадіжки страшно. Пацієнти бояться осуду, розголосу, наслідків для роботи та родини. Багато хто вперше говорить про симптом лише після затримання в магазині.

Варто знати, що звернення до приватної клініки не тягне за собою повідомлення на роботу чи в поліцію. Лікарська таємниця охоплює й такі теми. Раннє звернення дає значно кращі результати, ніж лікування після кількох років прихованих епізодів.

Діагностика

Діагноз ставить лікар психіатр після клінічного обстеження. Воно включає:

детальне інтерв’ю про історію епізодів: коли почалися, як часто повторюються, що передує та що відбувається після;
оцінку емоційного стану, рівня тривоги, ознак депресії та інших порушень контролю імпульсів;
диференціальну діагностику з крадіжками заради вигоди, маніакальним епізодом, органічними ураженнями мозку та розладами особистості;
за потреби додаткові обстеження, якщо є підозра на неврологічну причину.

Одноразовий епізод у підлітковому віці діагнозом не є. Для клептоманії характерні саме повторюваність і нездатність зупинитися.

Лікування

Основою лікування є психотерапія, до якої за потреби додають медикаменти.

Когнітивно-поведінкова терапія. Пацієнт вчиться розпізнавати ранні ознаки наростання напруження, працює з думками, що передують епізоду, і освоює альтернативні способи зняти напруження. Використовують методики контролю над імпульсом, у тому числі поступову експозицію до провокуючих ситуацій без здійснення дії, а також роботу з соромом і самозвинуваченням, які самі підживлюють цикл.

Медикаментозна терапія. Препаратів, зареєстрованих спеціально від клептоманії, немає. Психіатр може призначити ліки, що впливають на супутні стани: депресію, тривогу, імпульсивність. Дослідження також описують застосування засобів, які знижують силу потягу. Схему підбирає лише лікар після повного обстеження.

Робота з родиною. Близьким корисно зрозуміти природу розладу. Контроль, обшуки й публічні докори погіршують стан, бо посилюють напруження, з якого й починається цикл.

Юридичний аспект

Наявність психіатричного діагнозу не робить крадіжку законною. Відповідальність за скоєне зберігається, а питання про осудність і про те, чи вплинув розлад на здатність керувати своїми діями, вирішує виключно судово-психіатрична експертиза, призначена судом. Висновок приватної клініки такої функції не виконує.

Практичний бік простий: лікування має сенс само по собі, незалежно від правових наслідків, і чим раніше воно почалося, тим менше епізодів встигне статися.

Часті питання

Чи є клептоманія виправданням для крадіжки?

Ні. Це медичний діагноз, який пояснює механізм поведінки, але не знімає відповідальності. Оцінку осудності робить лише судово-психіатрична експертиза.

Чи можна вилікувати клептоманію?

Стан піддається лікуванню. Психотерапія у поєднанні з медикаментами при супутніх розладах дозволяє багатьом пацієнтам роками не мати епізодів. Ризик зривів у періоди сильного стресу зберігається, тому важливе спостереження.

Як зрозуміти, що це саме клептоманія, а не жадібність?

Про розлад свідчать повторюваність епізодів, відсутність потреби у вкрадених речах, наростання напруження перед епізодом і полегшення після нього, а також сором і невдалі спроби зупинитися.

Що робити, якщо крадіжки помітили у підлітка?

Не влаштовуйте публічного розбору й покарань. Спокійно поговоріть, з’ясуйте, що відбувається в житті дитини, і зверніться до дитячого психіатра. У підлітків такі епізоди частіше пов’язані з тривогою, тиском однолітків або сімейною кризою, ніж із клептоманією.

Якщо ви впізнали описаний цикл у себе або у близької людини, запишіться на конфіденційну консультацію у клініці “PALMIRA Mental” у Києві. Зв’яжіться з нами через сторінку контактів або перегляньте інші напрями психіатричної допомоги.