Синдром Туретта відомий широкій публіці переважно за фільмами й серіалами, де героя показують людиною, яка вигукує лайку в найневдаліший момент. Реальна картина виглядає інакше. Це неврологічний розлад розвитку, при якому у дитини з’являються стійкі мимовільні рухи та звуки, і в переважній більшості випадків без жодної лайки. У Міжнародній класифікації хвороб МКХ-10 стан позначений кодом F95.2 і належить до групи тикозних розладів, разом з іншими рубриками класифікації психічних розладів.

Що таке синдром Туретта

Синдром Туретта діагностують, коли у людини одночасно є множинні моторні тики й щонайменше один вокальний тик, вони тривають понад рік і почалися до 18 років. Тиком називають раптовий швидкий повторюваний рух або звук, який виникає без свідомого наміру.

Важлива особливість тиків: вони не є повністю мимовільними в буквальному сенсі. Більшість підлітків і дорослих описують передчуття, тобто наростаюче внутрішнє напруження, свербіж чи тиск у певній ділянці тіла, яке зникає після того, як тик відбувся. Саме тому людина може ненадовго стримати тик, наприклад під час іспиту чи прийому в лікаря, але потім тики зазвичай посилюються.

Поширеність синдрому Туретта оцінюють приблизно в 0,3-1 відсотка дітей шкільного віку. У хлопчиків він трапляється у кілька разів частіше, ніж у дівчаток.

Як проявляється: моторні та вокальні тики

Тики поділяють на прості й складні. Прості залучають одну групу м’язів і виглядають різкими. Складні складаються з послідовності рухів або зі слів і виглядають так, ніби мають зміст.

Моторні тики. Прості: кліпання, посмикування головою, знизування плечима, гримаси, напруження м’язів живота. Складні: підстрибування, торкання предметів або людей, обертання, повторення чужих рухів, довші послідовності жестів.

Вокальні тики. Прості: покашлювання, шмигання носом, хмикання, писк, прицмокування. Складні: повторення власних слів, повторення почутих чужих слів, вигукування окремих фраз, які випадають із контексту розмови.

Тики змінюються з часом. Один зникає, натомість з’являється інший, змінюється частота й інтенсивність. Вони посилюються при втомі, хвилюванні, надлишку емоцій (як негативних, так і радісних) і зазвичай слабшають під час зосередженої діяльності: гри на музичному інструменті, спорту, читання вголос. Уві сні тики переважно припиняються або значно зменшуються.

Копролалія: найпоширеніший міф

Копролалія означає мимовільне вигукування лайливих або соціально неприйнятних слів. Саме її кіно зробило візитівкою синдрому Туретта, хоча вона трапляється лише у меншості пацієнтів. За різними оцінками, копролалію мають приблизно 10-15 відсотків людей з цим діагнозом, а не більшість.

Що з цього випливає практично:

відсутність лайки не виключає діагноз, і саме через цей міф батьки часто роками не пов’язують тики дитини з синдромом Туретта;
людина з копролалією не має наміру образити співрозмовника, а слова часто вимовляються тихо, скорочено або замінюються схожими за звучанням;
окремим проявом може бути копропраксія, тобто непристойні жести, і вона так само трапляється рідко.

Стигма навколо цього симптому шкодить більше, ніж самі тики. Дитину, яка мимоволі вигукує слово, часто карають за поведінку, якою вона не керує.

Коли починається і як змінюється з віком

Тики зазвичай починаються у віці від 4 до 7 років, найчастіше з простих моторних тиків обличчя. Вокальні тики приєднуються пізніше, зазвичай через рік або два.

Найважчий період припадає на вік від 10 до 12 років. Далі у більшості пацієнтів настає поступове покращення: до кінця підліткового віку приблизно у двох третин тики суттєво слабшають або зникають майже повністю. У частини дорослих тики зберігаються, але зазвичай стають менш вираженими й краще контрольованими. Тяжкий перебіг у дорослому віці трапляється рідко.

Ця динаміка важлива для розмови з батьками: діагноз у 8 років не означає такого ж стану в 25.

Супутні стани

Понад половина пацієнтів має щонайменше один супутній розлад, і часто саме він, а не тики, більше впливає на навчання й самопочуття.

Обсесивно-компульсивний розлад та ОКР-подібні симптоми. Проявляються прагненням зробити щось “правильно”, симетрично, до відчуття завершеності. Межа між складним тиком і компульсією буває розмитою. Докладніше про природу цих симптомів у матеріалі про нав’язливі думки.
Синдром дефіциту уваги та гіперактивності. Трапляється приблизно у половини дітей із синдромом Туретта і зазвичай з’являється раніше за тики. Про прояви у дорослому віці читайте на сторінці про СДУГ у дорослих.
Тривога й розлади настрою. Часто вторинні, пов’язані з реакцією оточення й довгим досвідом зауважень.
Труднощі з письмом і сном. Тики під час письма втомлюють руку, а засинання буває довшим.

Причини

Синдром Туретта має біологічну основу. Провідну роль відіграє спадковість: серед близьких родичів пацієнта тики, ОКР або СДУГ трапляються значно частіше, ніж у популяції. Дослідження вказують на особливості роботи підкіркових структур мозку та дофамінової передачі в колах, які відповідають за гальмування зайвих рухів.

Виховання, характер батьків чи “розбещеність” причиною не є. Стрес не викликає синдром, але може посилювати наявні тики.

Діагностика

Спеціального аналізу чи знімка, який підтверджує синдром Туретта, не існує. Діагноз клінічний, його ставить лікар на підставі історії розвитку симптомів і огляду. Обстеження включає:

детальний анамнез: коли з’явилися перші тики, як змінювалися, що на них впливає;
огляд і спостереження, іноді відеозапис, зроблений батьками вдома, бо на прийомі дитина часто стримує тики;
оцінку супутніх станів: увага, тривога, нав’язливості, сон, успішність;
диференціальну діагностику з іншими гіперкінезами, побічними ефектами препаратів, наслідками інфекцій і рухами при стереотипіях.

Додаткові обстеження (аналізи, МРТ, ЕЕГ) призначають вибірково, коли картина нетипова або є інші неврологічні знахідки.

Лікування

Мета лікування не в тому, щоб усунути кожен тик, а в тому, щоб зменшити страждання й повернути людині нормальне навчання, роботу та спілкування. Якщо тики легкі й не заважають, достатньо спостереження й пояснювальної роботи зі школою та родиною.

Поведінкова терапія

Методом першої лінії при тиках, які турбують пацієнта, є комплексне поведінкове втручання при тиках (CBIT). Воно поєднує:

навчання розпізнавати передчуття тику;
відпрацювання конкурентної реакції, тобто іншого руху, який фізично несумісний із тиком і виконується до його завершення;
роботу з ситуаціями, які регулярно посилюють тики;
навчання родини реагувати нейтрально, без зауважень і без надмірної уваги до тиків.

Метод підходить дітям приблизно з 8 до 9 років і дорослим. Ефект розвивається поступово, за кілька місяців регулярної роботи.

Медикаменти

Препарати призначають лише за потреби: коли тики болючі, викликають травматизацію, суттєво заважають навчанню або спричиняють виражену соціальну ізоляцію. Використовують кілька груп засобів, серед них препарати, що впливають на дофамінову передачу, та окремі антигіпертензивні засоби з протитикозною дією. Підбір і дозування визначає лише лікар, зважуючи користь і побічні ефекти.

Часто важливіше пролікувати супутній стан. Якщо дитині заважає передусім СДУГ або ОКР, терапія цього розладу дає більший виграш у якості життя, ніж боротьба з самими тиками.

Життя з синдромом Туретта

Синдром Туретта не впливає на інтелект і не скорочує тривалість життя. Люди з цим діагнозом здобувають освіту, працюють у будь-яких професіях, створюють родини. Основні труднощі частіше створює реакція оточення, а не сам розлад.

Що допомагає у повсякденні:

достатній сон і передбачуваний режим, бо втома посилює тики;
відкрите коротке пояснення колегам чи однокласникам, коли людина сама цього хоче;
фізична активність і заняття, що вимагають зосередження;
робота з тривогою, якщо вона з’явилася на тлі досвіду зауважень.

Що робити батькам

Не робіть зауважень на кожен тик. Прохання “припини” не працює й підвищує напруження, після якого тики стають частішими.
Поясніть дитині простими словами, що з нею відбувається. Розуміння знімає страх і сором.
Поговоріть зі школою. Учителям варто знати, що тики не є поганою поведінкою, а дитині може знадобитися можливість вийти з класу на кілька хвилин або писати контрольну окремо.
Стежте за цькуванням. Найчастіше саме воно, а не тики, стає причиною тривоги й відмови ходити до школи.
Ведіть коротку нотатку про тики: коли посилюються, після чого слабшають. Це полегшує роботу лікаря.
Зверніться до фахівця, якщо тики завдають болю, тривають довше року, супроводжуються нав’язливостями, різким падінням успішності або замкнутістю.

Часті питання

Чи є синдром Туретта психічним захворюванням?

Це неврологічний розлад розвитку, який класифікують серед розладів дитячого віку. Він не пов’язаний із психозом і не впливає на здатність мислити чи навчатися.

Чи можна вилікувати синдром Туретта повністю?

Ліків, які прибирають розлад назавжди, немає. Водночас у більшості пацієнтів тики самостійно слабшають до кінця підліткового віку, а поведінкова терапія й лікування супутніх станів дають добрий контроль над симптомами.

Чи в усіх пацієнтів є лайка?

Ні. Копролалія трапляється приблизно у 10-15 відсотків людей із діагнозом. Більшість має лише прості моторні та вокальні тики.

Чи передається синдром Туретта у спадок?

Спадкова схильність відіграє суттєву роль. У родичів частіше зустрічаються тики, ОКР та СДУГ, але передається саме схильність, а не гарантований діагноз.

Якщо у дитини понад рік тривають тики або ви впізнали описані прояви в себе, запишіться на консультацію у клініці “PALMIRA Mental” у Києві. Напишіть нам через сторінку контактів або перегляньте інші напрями психіатричної допомоги.