Клаустрофобія

Психотерапія

Клаустрофобія: чому виникає страх замкненого простору, як відрізнити його від звичайного дискомфорту, що робити під час нападу і як лікують у клініці «PALMIRA Mental» у Києві.

  • Цілодобово, без вихідних
  • Київ, метро Голосіївська
  • Стаціонар, амбулаторно, вдома
  • Перевірив лікар: Фещук Павло Петрович,

Ліфт, МРТ, переповнене метро, кабінка приміряльні. Для більшості людей це просто незручно. Для людини з клаустрофобією це ситуації, які вона планує обійти за будь-яку ціну: підніметься пішки на дев’ятий поверх, відмовиться від потрібного обстеження, поїде іншим маршрутом. Життя поступово звужується навколо переліку місць, куди заходити не можна.

Клаустрофобія належить до специфічних (ізольованих) фобій, у МКХ-10 вони позначені кодом F40.2 серед тривожних розладів. Це один із найпоширеніших страхів і водночас один із тих, що найкраще піддаються лікуванню.

Що таке клаустрофобія

Клаустрофобія означає виражений страх замкненого або тісного простору, з якого важко швидко вийти. Ключове тут не сам простір, а неможливість його залишити. Саме тому людині може бути спокійно у власній маленькій комірчині й нестерпно у просторому, але зачиненому конференц-залі.

Дослідники виділяють два переплетені страхи всередині клаустрофобії: страх обмеження рухів і страх задухи. У однієї людини сильнішим буває перший, у другої другий, і від цього залежить, які саме ситуації стають нестерпними.

Страх стає розладом, коли відповідає трьом умовам: він явно надмірний щодо реальної небезпеки, він стійкий (зазвичай понад пів року) і він змушує уникати ситуацій або терпіти їх із сильною тривогою. Просто не любити ліфти недостатньо для діагнозу.

Як це проявляється

Напад розгортається швидко, іноді ще до входу в приміщення, від самої думки про нього.

Тілесні прояви:

  • прискорене серцебиття, відчуття, що серце ось-ось вискочить;
  • нестача повітря, поверхневе дихання, відчуття кома в горлі;
  • пітливість, тремтіння, озноб або хвиля жару;
  • запаморочення, слабкість у ногах, нудота;
  • оніміння або поколювання в пальцях.

Думки, які приходять у цей момент:

  • «повітря закінчиться»;
  • «двері не відчиняться і я застрягну тут надовго»;
  • «я знепритомнію і мені ніхто не допоможе»;
  • «я втрачу контроль над собою на очах у людей».

Поведінка: людина шукає очима вихід, стає ближче до дверей, рахує поверхи, тримає телефон у руці, просить когось поїхати разом. Це так звана охоронна поведінка. Вона знижує тривогу тут і зараз, але саме вона закріплює страх надовго, бо мозок робить висновок: обійшлося тільки тому, що я вжив заходів.

Звідки береться клаустрофобія

Єдиної причини немає, зазвичай збігається кілька чинників.

  • Пережитий епізод. Застрягання в ліфті, тиснява, неприємне обстеження в томографі, епізод задухи в дитинстві. Одна така подія може закріпитися як стійка реакція.
  • Навчання від інших. Дитина, яка бачила паніку дорослого в ліфті, засвоює реакцію без власного досвіду.
  • Загальна тривожність. На тлі підвищеного рівня тривоги будь-який страх закріплюється легше.
  • Перша панічна атака в замкненому місці. Далі мозок пов’язує напад саме з місцем, і людина починає уникати не стану, а простору.

Клаустрофобія і панічні атаки

Ці стани часто плутають, а буває, що вони йдуть разом. Різниця у передбачуваності. При клаустрофобії напад прив’язаний до конкретної ситуації: заходжу в ліфт, стає погано. При панічному розладі атака може накотити будь-де, зокрема на порожній вулиці.

Якщо страх поширюється з конкретних приміщень на будь-які місця, звідки складно вибратися (транспорт, черги, відкриті майдани), йдеться вже про агорафобію, і підхід до лікування трохи інший.

Що робити під час нападу

Ці прийоми не лікують розлад, але допомагають пережити конкретні кілька хвилин.

  1. Подовжуйте видих. Вдих на чотири рахунки, видих на шість або вісім. Саме довгий видих знижує збудження, а часте глибоке дихання його підсилює.
  2. Поверніться у теперішнє через відчуття. Назвіть подумки п’ять предметів, які бачите, чотири звуки, три поверхні, яких торкаєтеся.
  3. Не тікайте з ситуації в піковий момент, якщо це безпечно. Тривога сама починає спадати за кілька хвилин. Вихід на піку вчить мозок, що врятувала саме втеча.
  4. Розмовляйте із собою фактами, а не заспокоєннями. «У ліфті достатньо повітря, зупинка триває хвилини, і мене дістануть» працює краще за «не хвилюйся».

Діагностика

Окремого аналізу чи апаратного дослідження для фобій не існує. Лікар ставить діагноз на клінічній розмові: коли з’явився страх, які ситуації його запускають, чого саме людина боїться в них, як довго це триває і наскільки звузило життя.

Важлива частина прийому це виключення інших причин. Схожі напади дає гіпертиреоз, порушення серцевого ритму, анемія, побічна дія деяких препаратів, тому за потреби лікар призначить обстеження. Також лікар перевіряє, чи немає супутнього тривожного розладу або депресії: разом вони трапляються часто.

Лікування

Специфічні фобії краще за інші тривожні розлади відповідають на психотерапію, і часто без ліків.

Когнітивно-поведінкова терапія з експозицією. Основний метод. Разом із терапевтом складається сходинка ситуацій від найлегшої до найважчої: спочатку фотографія ліфта, потім стояти поруч, потім зайти з відчиненими дверима, потім один поверх у супроводі, потім самому. Кожен щабель відпрацьовується доти, доки тривога не спаде природним шляхом. Паралельно розбираються думки-катастрофи і поступово прибирається охоронна поведінка. Багатьом достатньо курсу від восьми до дванадцяти сесій.

Робота з диханням і тілом. Навички саморегуляції, які знімають гіпервентиляцію, роблять експозицію переносимою.

Медикаменти. Потрібні не завжди. Їх розглядають, коли фобія супроводжується вираженою тривогою поза ситуаціями, депресією або частими панічними атаками. Тоді психіатр може призначити антидепресант групи СІЗЗС. Разова підтримка перед конкретною процедурою, наприклад перед МРТ, обговорюється з лікарем окремо.

Чого краще не робити. Не варто «вибивати клин клином»: різке занурення в найстрашнішу ситуацію без підготовки частіше закріплює страх, ніж лікує його. Алкоголь перед поїздкою в ліфті теж працює як охоронна поведінка і з часом погіршує стан.

Часті питання

Чи можна повністю позбутися клаустрофобії?

Так, специфічні фобії мають один із найкращих прогнозів серед тривожних розладів. Після курсу експозиційної терапії більшість людей повертаються до ситуацій, яких уникали роками. Залишковий легкий дискомфорт іноді зберігається, але він уже не керує вибором маршруту чи відмовою від обстеження.

Що робити, якщо потрібно МРТ, а я не можу зайти в апарат?

Скажіть про це заздалегідь. Частину обстежень можна пройти на апараті відкритого типу, у деяких випадках лікар обговорює короткочасну медикаментозну підтримку. Відкладати потрібне обстеження через страх найгірший варіант.

Скільки триває лікування?

За протоколами когнітивно-поведінкової терапії курс при ізольованій фобії зазвичай займає від восьми до дванадцяти сесій. Перші зрушення багато хто помічає вже після трьох або чотирьох.

Це передається дітям?

Успадковується не сама фобія, а схильність до тривожних реакцій. Значно більше важить приклад: дитина переймає реакцію дорослого. Тому робота батька чи матері зі своїм страхом сама по собі є профілактикою для дитини.

Що далі

У клініці «PALMIRA Mental» у Києві з фобіями працюють психотерапевти, які володіють експозиційними методами, а за потреби до роботи підключається психіатр. Перша консультація потрібна, щоб зрозуміти, чи йдеться про ізольовану фобію, чи страх є частиною ширшого тривожного розладу: від цього залежить план.

Запишіться на консультацію, подивіться вартість прийому або спершу пройдіть тест на тривожність, щоб оцінити загальний рівень тривоги.

Потрібна допомога?

Зателефонуйте або напишіть у Telegram. Ми вислухаємо, підкажемо, до якого лікаря йти, і запишемо на консультацію.