Розлад особистості

Розлад особистості можна запідозрити тоді, коли сталі риси людини роками створюють одні й ті самі проблеми у стосунках, роботі та ставленні до себе, а змінити ці реакції зусиллям волі не виходить. Це стан, який лікується, і головний метод лікування тут психотерапія. Нижче пояснюю, що саме психіатри мають на увазі під цим діагнозом, які бувають види, чому межовий розлад особистості шукають частіше за інші і як виглядає допомога на практиці.

Розлад особистості це стійкий, помітний ще з юності спосіб думати, відчувати і поводитися, який суттєво відхиляється від очікувань культури, в якій живе людина, проявляється в більшості життєвих ситуацій і призводить до страждання або до порушень у роботі, навчанні чи стосунках.

Чим розлад особистості відрізняється від складного характеру

Риси характеру є в кожного, і самі по собі вони не хвороба. Лікар говорить про розлад, коли одночасно є три ознаки. Перша, стійкість: патерн простежується з підліткового або раннього дорослого віку і має історію довшу за будь-яку окрему подію. Друга, тотальність: він проявляється з різними людьми і в різних обставинах, удома, на роботі, у дружбі. Третя, шкода: людина сама страждає або страждають ті, хто поруч, і це видно у зламаних стосунках, зміні роботи щопівроку, самотності, конфліктах із законом.

Людина зі складним характером бачить наслідки своїх вчинків і здатна їх коригувати. При розладі ті самі сценарії повторюються попри очевидні втрати, і людина часто щиро не розуміє, чому оточення реагує саме так. У МКХ-10, якою досі користуються в Україні, розлади особистості кодуються в рубриці F60. У МКХ-11 підхід змінився: замість переліку типів оцінюють тяжкість розладу і провідні риси. У повсякденній практиці ми поки що говоримо мовою типів, бо саме так пацієнти і родини шукають інформацію.

Види розладів особистості

Традиційно виділяють десять типів, згрупованих у три кластери: «дивні» (параноїдний, шизоїдний, шизотиповий), «драматичні та імпульсивні» (дисоціальний, межовий, гістріонний, нарцисичний) і «тривожні» (уникаючий, залежний, ананкастний). На практиці чисті типи трапляються рідко, і в однієї людини часто поєднуються риси двох або трьох.

Тип	Ключова риса	Типова складність
Параноїдний	Недовіра і підозрілість	Бачить образу і змову там, де їх немає, конфлікти з колегами
Шизоїдний	Відстороненість, байдужість до стосунків	Самотність, яку людина не вважає проблемою, натомість страждають близькі
Шизотиповий	Дивакуваті переконання і мова, тривога в спілкуванні	Ізоляція, магічне мислення
Дисоціальний	Ігнорування правил і прав інших	Обман, імпульсивність, проблеми із законом
Межовий	Нестабільність емоцій, стосунків і образу себе	Страх покинутості, самопошкодження, бурхливі розриви
Гістріонний	Потреба бути в центрі уваги, драматичність	Поверхові стосунки, розчарування, щойно увага зникає
Нарцисичний	Відчуття власної винятковості, потреба у захопленні	Хвороблива реакція на критику, використання людей
Уникаючий	Страх відторгнення, відчуття неповноцінності	Уникає роботи і стосунків, де можлива оцінка
Залежний	Потреба, щоб рішення ухвалював хтось інший	Терпить погане ставлення заради збереження стосунків
Ананкастний	Перфекціонізм, ригідність, контроль	Не встигає через деталі, конфлікти через «єдино правильний» спосіб

Про чотири з цих станів на сайті є окремі сторінки з описом симптомів і лікування: межовий розлад особистості, нарцисичний розлад особистості, дисоціальний розлад особистості і шизотиповий розлад. Роздвоєння особистості, про яке часто питають у цьому ж контексті, до розладів особистості не належить: це окремий дисоціативний стан, і про нього є окрема сторінка.

Чому межовий розлад особистості шукають найчастіше

Межовий розлад найпомітніший для оточення і для самої людини. Емоційні гойдалки, які змінюються за кілька годин, бурхливі стосунки за сценарієм «ідеалізація, потім знецінення», самопошкодження і думки про смерть у момент кризи приводять людину до психіатра швидше, ніж холодність шизоїда чи перфекціонізм ананкаста. Родини шукають пояснення тому, що відбувається, і знаходять саме цей діагноз. У старіших текстах його називають пограничним розладом, у МКХ-10 він описаний як емоційно нестабільний розлад особистості, межовий тип.

Національний інститут психічного здоров’я США описує його провідні ознаки так: сильний страх бути покинутим, нестабільні стосунки, нечіткий або мінливий образ себе, імпульсивні й ризиковані вчинки, самопошкодження, перепади настрою, хронічне відчуття порожнечі, напади сильного гніву і відчуття відірваності від реальності під час стресу (NIMH, англійською). Одна або дві з цих ознак ще не означають розлад, лікар дивиться на їхнє поєднання і на те, скільки років вони тривають.

Симптоми розладу особистості: на що дивиться лікар

Єдиного переліку симптомів, спільного для всіх типів, немає. Психіатр оцінює чотири сфери. Як людина сприймає себе та інших: чи є стабільне відчуття «хто я», чи бачить вона людей то ідеальними, то ворожими. Емоції: їхня сила, стійкість, чи відповідають вони ситуації. Контроль імпульсів: гроші, їжа, секс, водіння, агресія. Стосунки: чи вдається зберігати близькість без постійних розривів і чи є взагалі бажання бути з людьми.

Важлива деталь: діагноз не ставлять за одну зустріч і майже ніколи не ставлять підліткам, бо особистість у цьому віці ще формується. Часто приводом для першого візиту стають депресія, тривога, безсоння чи розлад харчової поведінки, які нашаровуються зверху, і лише в процесі стає видно особистісний ґрунт. Якщо на перший план виходить залежність від алкоголю чи речовин, її лікують у профільних закладах, а роботу з особистісними патернами починають після стабілізації.

Причини розладів особистості

Однієї причини немає. Дослідники говорять про поєднання спадковості, темпераменту і досвіду. Від народження люди відрізняються за чутливістю до стресу, імпульсивністю, потребою в новизні. На цей ґрунт лягає ранній досвід: емоційна занедбаність, насильство, хаотична або непередбачувана сім’я, втрата близької людини, тривала травля. І нарешті середовище, в якому людина дорослішала і яке або допомагало навчитися регулювати емоції, або ні. Медична бібліотека США MedlinePlus зазначає, що точна причина невідома, а роль відіграють і гени, і сімейний досвід (MedlinePlus, англійською).

Для родин це означає дві речі. Важке дитинство саме по собі не гарантує розлад, і багато людей із таким досвідом його не мають. І навпаки, розлад може розвинутися у сім’ї, де батьки робили все, що вміли. Пошук винних лікуванню тільки заважає.

Чи лікується розлад особистості

Так, якщо під лікуванням розуміти зменшення страждання, менш руйнівні реакції і стабільніше життя. Особистість повністю не переписують, і мета терапії інша: зробити звичні реакції гнучкішими, навчити людину помічати свої сценарії до того, як вони спрацюють, і будувати стосунки, які не розвалюються при першому конфлікті.

Основний метод це психотерапія. Для межового розладу найкраще вивчені діалектична поведінкова терапія, терапія, заснована на менталізації, і схема-терапія. Для інших типів застосовують схема-терапію, когнітивно-поведінкові підходи і тривалу психодинамічну терапію. Це робота на місяці, іноді на роки, зазвичай із щотижневими зустрічами, і саме регулярність дає результат.

Ліків, які лікують сам розлад особистості, не існує. Британська настанова NICE із межового розладу прямо радить не використовувати препарати для лікування самого розладу чи його окремих проявів (NICE, англійською). Медикаменти доречні для супутньої депресії, тривоги, безсоння і на короткий час у гострій кризі, коли треба зняти напругу і забезпечити безпеку. Стаціонар потрібен рідко і ненадовго: при загрозі життю або тяжкому самопошкодженні, після чого людина повертається до амбулаторної терапії. Родині корисно пройти хоча б кілька зустрічей із психологом, щоб розуміти, як реагувати на кризи і не підживлювати конфлікт.

Коли звертатися до психіатра

Приводом для консультації є повторювані кризи у стосунках за одним і тим самим сценарієм, самопошкодження або думки про смерть, неможливість утриматися на роботі чи навчанні попри здібності, нестерпні емоції, з якими не вдається впоратися, і ситуація, коли різні люди роками кажуть про вашу поведінку одне й те саме. Якщо ви читаєте це про близьку людину, ці самі ознаки є підставою запропонувати їй консультацію, без тиску і діагнозів удома.

У клініці шлях починається з консультації психіатра: вона триває близько години і коштує 2000 грн. Для діагнозу зазвичай потрібно кілька зустрічей, іноді опитувальники і, за згодою пацієнта, розмова з родиною. Далі складається план: психотерапія в клініці або направлення до спеціаліста потрібного напряму, медикаментозна підтримка за показаннями. Записатися можна за телефоном 0 (95) 540 14 11.

Ця стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.

Розлад особистості це діагноз, з яким люди навчаються жити спокійніше, працювати і будувати стосунки. Що раніше починається робота з психотерапевтом, то менше втрат встигає накопичитися.