Гіперкінези

Гіперкінези: симптоми, діагностика та лікування

Гіперкінези — порушення рухів у вигляді мимовільних та ненормальних скорочень м’язів. Термін походить від давньогрецького ὑπέρ - “сильно, над, понад” і κίνησις - “рух”. Інший термін, що використовується неврологами, - дискінезії, означає те саме.</div>

Види гіперкінезів (найпоширеніші):

Тремор

Тремор (від лат. tremor, «тремтіння»)

Тремор (від лат. tremor, «тремтіння») - мимовільні, швидкі, ритмічні коливальні рухи частин тіла або всього тіла, викликані м’язовими скороченнями і пов’язані з тимчасовою затримкою коригувальних аферентних сигналів, в зв’язку з чим реалізація руху та збереження пози відбувається за рахунок постійного підстроювання положення тіла до якогось середнього значення. При стомленні та сильних емоціях, а також при патології нервової системи тремор суттєво посилюється. Зокрема, патологічний тремор спокою спостерігається за хвороби Паркінсона.

Тремором іноді називають також фіксаційні рухи очей, що володіють високою частотою та малою амплітудою, пальцями та кистей рук, а також голови.

Виділяють:

• Фізіологічний тремор;
• Есенційний тремор;
• Паркінсонічний тремор;
• Мозочковий тремор;
• Рубральний (мезенцефальний) тремор, або тремор Холмса;
• Дистонічний тремор;
• Невропатичний тремор;
• Психогенний тремор;

Дістонія

Дістонія (м’язова дистонія);

Дистонія — стабільні рефлекторні рухові скорочення окремих груп м’язів у частині тіла. Дистонією називають синдром, у якому відбувається постійне чи спазматичне скорочення м’язів, що зачіпає як м’яз-агоніст, так і протидіє їй м’яз. Спазми м’язів часто непередбачувані, вони змінюють нормальний стан тіла можуть носити хронічний характер і викликати значну незручність, біль і втрату працездатності.

Виділяють:

• Краніальна дистонія;
• Цервікальна дистонія (спастична кривошия);
• Вторинна дистонія;
• Лікарська дистонія;

Тікі

Тікі - нервові тики

Тік (фр. tic «смикування м’язів; тик») — швидкий, стереотипний короткочасний мимовільний елементарний рух, зовні нагадує рефлекторне або цілеспрямоване, різновид гіперкінезу. Гіперкінезами (від грец. ὑπέρ «сильно, вкрай» і κίνησις (рух) називають скорочення одного м’яза або цілої групи м’язів за помилковою командою головного мозку. Хорея

Хорея

Хорея (хореічний гіперкінез, також відома як «віттова танець», або «танець святого Віта»; від грецького χορεία, вид танцю) - синдром, що характеризується безладними, уривчастими, нерегулярними рухами, подібними до нормальних мімічними рухами та жестами, але різні з ними по амплітуді та інтенсивності, тобто більш химерні та гротескні, що часто нагадують танець.

Найчастіше спостерігається в дитячому та юнацькому віці у хворих на ревматизм. Хвороба може початися на тлі явних проявів ревматизму з ураженням серця та суглобів у випадках прихованого, млявого ревматизму. Міоклонія

Міоклонія (myoclonus)

Міоклонія (myoclonus) - мимовільні короткочасні (до 0,1 с.) скорочення певних м’язів або цілих груп м’язів, що виникають як із рухах, і у стані спокою.

Виділяють:

• Фізіологічна міоклонія;
• Есенціальна міоклонія;
• Епілептична міоклонія;
• Симптоматична міоклонія;
• Мультифокальна міоклонія;
• Прогресуюча міоклонічна атаксія;

Основна причина — порушена робота нервової системи, внаслідок чого до м’яза надходить “хибна команда” на скорочення. Виділяють дві групи причин гіперкінезів: органічне ураження нервової системи та функціональні порушення. роботи мозку. Перша група має серйозний прогноз і може поступово прогресувати, друга — має більше доброякісна течія і може бути повністю оборотна.

Органічні ураження нервової системи, що викликає гіперкінези:

• Перенесені черепно-мозкові травми та тяжкі отруєння.
• Наслідки судинних порушень мозку, інсульти та інфаркти.
• Атрофічні процеси в нервовій тканині.
• Інфекційні, запальні та аутоімунні процеси в мозковій тканині.
• Новоутворення (пухлини, кісти, кальцинати).
• Механічне пошкодження нервової тканини.
• Кисневе голодування (гіпоксія).

Функціональні порушення, що викликають гіперкінези:

• Гарячка (підвищення температури).
• Психічні розлади (неврози, тривожні та депресивні стани, істеричні стани, психози).
• Побічні ефекти нейролептиків.
• Охолодження, зневоднення, перевтома.
• Астенія.

У дітей

У дитячому віці гіперкінези можуть бути першими симптомами неврологічних та психічних розладів. Тому появі неприродної рухової активності у дитини у вигляді посмикувань, гримас, спазмів, тиків та судом потрібно приділяти особливу увагу. З іншого боку, не завжди підвищена рухова активність є симптомом хвороби: дитячий організм може реагувати на тимчасовий дискомфорт не тільки плачем і криком, а й посиленими рухами рук та ніг. Відрізнити перше від другого зможе лікар невролог. Гіперкінези мови

Порушені рухи мови у вигляді її тремтіння, вивалювання з рота, постійного руху є симптомами інфекційного ураження нервової системи чи побічних ефектів нейролептичної терапії Є симптомами грубого органічного ураження центральної нервової системи Постійні рухи мови важко піддаються лікуванню. Тремор (тремтіння) Один із поширених видів гіперкінезів. Може бути фізіологічним (нормальним) при зміні температури тіла або довкілля, є симптомом лихоманки, абстинентного синдрому при залежності та астенічного стану. Крім того, постійний тремор - ознака паркінсонізму та інших неврологічних захворювань.

Гідроцефалія: симптоми, діагностика та лікування

Гідроцефалія (водянка головного мозку) - захворювання, при якому відбувається надмірне накопичення цереброспінальної рідини (ЦСЖ) у шлуночках та підболочкових просторах головного мозку, що супроводжується їх розширенням. Може протікати в гострій, підгострій та хронічній формах:

• Гостра форма гідроцефалії – дана форма захворювання відрізняється стрімким перебігом, ознаки стають очевидними буквально протягом трьох днів.
• Подостроя форма гідроцефалії - симптоми наростають і розвиваються протягом одного місяця.
• Хронічна форма гідроцефалії - патологія розвивається більше одного місяця.

Відсутність відтоку рідини негативно впливає не лише на психічний, а й на фізичний розвиток пацієнта, зовнішність якого стає специфічною – збільшується голова за збереження нормальних параметрів решти тіла.

Гідроцефалія ділиться:

• вроджену – виникає в результаті дії на мозок несприятливих факторів у внутрішньоутробному періоді ( запальні захворювання, цитомегалія, токсоплазмоз, сифіліс, вади розвитку мозку: синдроми Арнольда-Кіарі, Денді-Уокера та ін);
• набуту – формується після народження та провокується зовнішніми факторами, такими як травми, перенесені інфекції, інтоксикації; наявність пухлинних процесів головного мозку.

Залежно від локалізації накопичення цереброспінальної рідини виділяють:

зовнішню гідроцефалію, при якій ліквор накопичується переважно в підболочкових просторах головного мозку;

• внутрішню гідроцефалію, що супроводжується скупченням ЦСЖ у шлуночках головного мозку; загальну (змішану) гідроцефалію, коли ЦСЖ накопичується як у шлуночках, так і в підболочкових просторах.

При набутій гідроцефалії характерні:

• головний біль, що не купується прийомом анальгетиків;
• нудота та блювання;
• неврологічна симптоматика у вигляді обмеження руху очних яблук, запаморочення;
• зниження гостроти зору;
• Порушення координації та зниження м’язового тонусу;
• Погіршення пам’яті та концентрації уваги;
• емоційна нестійкість.

Лікування гідроцефалії:

В основі терапії лежить комплекс заходів, спрямованих на активізацію відтоку патологічного скупчення рідини.

При набутій гідроцефалії лікування спрямоване на усунення причин її виникнення. Як препарати для полегшення стану хворого призначаються сечогінні засоби. Звертаємо Вашу увагу, не один псевдолікарський центр реабілітації, яка не має права займатися медикаментозним лікуванням, при зверненні на лікування вимагайте лецензію.