Усе, що треба знати про ПТСР

Що таке ПТСР

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це тяжкий психічний розлад, що виникає у людини, яка пережила або була свідком події, що становить реальну загрозу життю, серйозного травмування або сексуального насильства.

Переживши травматичну подію, більшість людей відчуває труднощі з адаптацією та відновленням. Це природно. Зазвичай, завдяки часу та підтримці, вони повертаються до нормального життя.

Проте, якщо тривожні симптоми не зникають, погіршуються, тривають місяцями або навіть роками, і починають заважати повноцінно жити, — це може бути ознакою ПТСР. Своєчасне лікування ПТСР має вирішальне значення. Воно допомагає полегшити симптоми та відновити здатність до повноцінного життя!

Як проявляється ПТСР

Симптоми ПТСР зазвичай поділяють на чотири основні групи:

Нав’язливі спогади (вторгнення)

Людина постійно переживає травматичну подію знову, ніби вона відбувається прямо зараз:

• флешбеки (раптові, яскраві спогади);
• нічні кошмари або тривожні сни про подію;
• сильні емоції (прискорене серцебиття, пітливість) у відповідь на тригери (місця, звуки, запахи), що нагадують про травму.

Уникнення

Прагнення уникати всього, що може нагадати про травму:

• уникнення розмов, людей, місць або діяльності, які є нагадуванням про травматичний досвід;
• емоційна відстороненість від інших, втрата інтересу до колись улюблених речей.

Негативні зміни в мисленні та настрої

Стійкі негативні зміни у поглядах на себе, світ та майбутнє:

• Негативні думки про себе, інших або світ («Я поганий», «Світ небезпечний»).
• Постійне відчуття провини, сорому або відчаю.
• Проблеми з пам’яттю (забуває важливі деталі травматичної події).
• Нездатність відчувати позитивні емоції (щастя, задоволення).

Зміни у фізичних та емоційних реакціях (гіперзбудження)

Постійне відчуття «бойової готовності» або небезпеки:

• надмірна дратівливість, спалахи гніву або агресивна поведінка;
• безсоння;
• проблеми з концентрацією уваги;
• переляк або часте здригання;
• саморуйнівна поведінка (зловживання алкоголем, наркотиками).

Як і в кого може розвинутися ПТСР

ПТСР може розвинутися у будь-кого, хто пережив або став свідком травматичної події. Це не ознака слабкості, а складна реакція нервової системи на екстремальний стрес.

Групи підвищеного ризику:

• Особи, які пережили травматичний досвід (бойові дії, катування, полон, сексуальне насильство, стихійні лиха, терористичні акти, серйозні аварії).
• Діти та підлітки (особливо вразливі, оскільки їхня психіка ще формується).
• Люди, які мають інші психічні розлади в анамнезі (депресія, тривожність).

Важливо: ПТСР не обов’язково проявляється одразу. Симптоми можуть виникнути через кілька тижнів, місяців або навіть років після події. Для діагностики ПТСР симптоми повинні тривати щонайменше 1 місяць.

Причини виникнення ПТСР

Єдина і головна причина ПТСР — пережитий травматичний досвід, який перевищує здатність психіки людини впоратися з ним, викликаючи почуття інтенсивного страху, безпорадності чи жаху.

Психологічні 

• Участь у подіях (війна, насильство, катастрофи).
• Раптова втрата близької людини.

Фізичні причини

• Порушення роботи мозкових структур, що регулюють стрес.
• Гормональні збої (надлишок кортизолу, адреналіну).
• Генетична схильність до тривожних розладів.
• Хронічне виснаження, недосипання.
• Вживання психоактивних речовин.

Фази ПТСР

Розвиток ПТСР часто описують як процес, що включає кілька послідовних стадій (фаз), які людина проходить після травматичної події.

Фаза гострого стресового розладу (ГСР)

Тривалість від 3 днів до 1 місяця після травматичної події. Симптоми (флешбеки, уникнення, тривога), але є короткочасними. Більшість людей, які пережили травму, перебувають на цій фазі, і їхній стан нормалізується без розвитку ПТСР.

Фаза початку ПТСР

Симптоми зберігаються або з’являються після першого місяця і тривають до 3 місяців після травми. Вторгнення спогадів і уникнення стають стійкими, ускладнюючи повсякденну діяльність.

Фаза хронічного ПТСР

Симптоми зберігаються більше 3 місяців після травматичної події. Розлад стає стійким. Людина може зловживати алкоголем, стати самоізольованою, щоб впоратися з нестерпними симптомами. Хронічний ПТСР часто призводить до суттєвого погіршення соціального, професійного та сімейного життя.

Методи лікування ПТСР

ПТСР лікування є комплексним і зазвичай включає поєднання психотерапії та, за необхідності, медикаментозної терапії.

Психотерапія

• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): Навчає пацієнта розуміти, як пережите змінило його думки та почуття, і допомагає замінити дезадаптивні переконання на більш реалістичні та здорові.
• Експозиційна терапія (частина КПТ): Пацієнт поступово і безпечно говорить про травматичну подію або стикається з тригерами доти, доки спогади не перестануть викликати інтенсивний страх. Цей підхід допомагає контролювати реакції та боротися з симптомами уникання.
• EMDR (Десенсибілізація та переробка травми рухом очей): Використання рухів очей під час концентрації на травматичних спогадах.

Медикаментозна терапія

Ліки використовуються для полегшення симптомів, які можуть заважати психотерапії. Для лікування симптомів ПТСР використовуються певні препарати, зокрема антидепресанти — селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСіН). Вони допомагають зменшити тривогу, дратівливість та депресію. Можуть бути призначені снодійні для боротьби з кошмарами та іншими порушеннями сну.

Яке лікування підходить найкраще?

Найкраще лікування — це те, яке підходить конкретній людині.

Комбінована терапія (психотерапія + медикаменти) найкращий вибір, особливо у таких випадках:

• Симптоми дуже важкі і заважають пацієнту сконцентруватися на психотерапії.
• Симптоми не покращуються лише від психотерапії.

Фактори, що зменшують ризик ПТСР 

Відомі як фактори стійкості (або захисні фактори) та сприяють одужанню:

У дорослих 

• Соціальна підтримка. Наявність і активний пошук підтримки від родини, друзів, групи підтримки або фахівців після травматичної події. 
• Використання ефективних стратегій, таких як легка фізична активність (вправи, прогулянки), відновлення режиму дня та звичних справ, а також поділ великих завдань на малі.
• Позитивне переосмислення своїх дій перед обличчям небезпеки (наприклад, оцінка себе як того, хто вижив), віра у власну здатність впоратися (самоефективність).
• Активна поведінка. Вміння ефективно діяти та реагувати, попри відчуття страху (наприклад, знайти безпечне місце, звернутися по допомогу).
• Допомога іншим (волонтерство). Залучення до допомоги людям, на яких також вплинула травматична подія. Це може надати почуття мети та ресурсу.
• Обмеження негативного контенту. Свідоме сортування та обмеження перегляду новин, особливо тих, що транслюють жорстокість або вкрай негативний, емоційно забарвлений контент.
• Створення безпечного середовища. Усунення тригерів травматичних спогадів, наприклад, уникнення гучних звуків, які можуть нагадувати вибухи (якщо травма пов’язана з військовими діями).
• Професійна допомога. Своєчасне звернення до психолога, психотерапевта або психіатра.

У дітей 

Додаткові та специфічні фактори для дітей та підлітків:

• Безпека та стабільність середовища. Почуття безпеки вдома, у школі та громаді. Це головний пріоритет після травми.
• Підтримка дорослих. Емоційна стабільність батьків та їхня здатність підтримувати дитину. Батькам важливо психологічно стабілізуватися самим, щоб бути опорою для дитини.
• Відновлення режиму дня, сну та харчування, а також повернення до навчання та звичних занять. Стабільність дає дітям відчуття захищеності.
• Фізична та рухова активність. Залучення до регулярної фізичної активності (ранкова руханка, прогулянки, танці).
• Віра дитини у свою здатність бути успішною (самоефективність).
• Фізичний контакт та заспокоєння: Створення затишного місця, погойдування, погладжування та теплих напоїв. Після травматичної події використовуйте фразу «Я тут, я поруч, я з тобою».
• Надія на майбутнє. Підживлення надії на повернення до звичайного, мирного життя.
• Професійна допомога. Забезпечення доступу до професійної психологічної/психотерапевтичної допомоги. 

У кого найчастіше проявляється ПТСР 

ПТСР може розвинутися у будь-кого, проте найчастіше у певних груп населення:

• птср у військових та ветерани бойових дій;
• сексуальне насильство та жорстоке поводження (особливо в дитинстві).
• працівники екстрених служб: поліції, пожежники, медичні працівники;
• особи з попереднім травматичним досвідом або психічними розладами;
• біженці та особи, які шукають притулку.

Чи можуть діти мати ПТСР?

Так, діти можуть мати ПТСР, що розвивається після пережитої травмуючої події. Симптоми можуть відрізнятися залежно від віку, але часто включають нав’язливі спогади, кошмари, уникнення нагадувань про травму, зміни в поведінці (як-от агресія або замкнутість), тривожність, порушення сну та фізичні симптоми, наприклад, головний біль. Важливо вчасно помітити ці ознаки, оскільки у дитини ПТСР може мати суттєві наслідки для її розвитку. 

Чому ПТСР не завжди діагностується?

ПТСР не завжди діагностується, оскільки симптоми можуть зникнути самі собою протягом кількох тижнів, люди не завжди звертаються за професійною допомогою, а також не кожен хто пережив травму розвиває ПТСР. Важливо, щоб для діагностики симптоми тривали щонайменше місяць і значно вплинули на повсякденне життя.

Розповсюджені міфи про ПТСР

Міф: ПТСР мають лише ветерани війни

Факт: ПТСР може розвинутись у будь-кого, хто пережив травматичну подію, включаючи дітей, свідків насильства, жертв нещасних випадків тощо. 

Міф: Усі, хто пережив травму, матимуть ПТСР.

Факт: Більшість людей, які пережили травму, не розвивають ПТСР. Реакція на травму індивідуальна, і значна частина людей здатна впоратися з нею самостійно. 

Міф: Симптоми ПТСР з’являються одразу після травми.

Факт: Симптоми можуть проявитися через кілька місяців, а іноді навіть через роки після події. 

Міф: Усі люди з ПТСР відчувають одне й те саме.

Факт: Перебіг ПТСР є індивідуальним. Навіть якщо дві людини пережили однакову травму, їхні симптоми можуть суттєво відрізнятися, тому й лікування потребує індивідуального підходу. 

Куди звертатися по допомогу при ПТСР?

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це стан, який піддається успішному лікуванню!

Не варто зволікати з візитом до лікаря, щойно ви помітили перші симптоми.

Надання допомоги в клініці PALMIRA Mental в Києві ми використовуємо комплексний підхід, який включає:

• Індивідуальну психотерапію: Застосовуємо доказові методи такі як когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), терапія десенсибілізації та репроцесуалізації рухом очей (ЕМДР) для ефективного опрацювання травматичних спогадів.
• Медикаментозне лікування (за потреби). Використання сучасних антидепресантів чи анксіолітиків для полегшення гострих симптомів.
• Допоміжні методики: Групова терапія для обміну досвідом та подолання самотності, а також арт-терапія чи медитація для релаксації.

Наші фахівці забезпечать вам індивідуальний підхід та всебічну підтримку. Зробіть крок до одужання вже сьогодні! Запишіться на консультацію за вказаним номером телефону.

Як підтримати близьку людину, яка переживає ПТСР?

Підтримка людини з ПТСР вимагає терпіння, розуміння та дотримання кількох важливих правил:

• Важливо, щоб людина почувалася захищеною у домі та своєму оточенні. Передбачуваність щоденного розкладу може бути дуже корисною.

• Будьте поруч і слухайте без осуду: Дозвольте людині говорити про свій травматичний досвід, якщо вона цього хоче, але ніколи не тисніть. Слухайте активно, не перебиваючи і не оцінюючи її почуття чи реакції. Просто підтверджуйте її емоції: «Я бачу, що тобі боляче», «Це був жахливий досвід».

• Не змушуйте її робити те, до чого вона не готова (наприклад, йти у людні місця, якщо це викликає тривогу).

• Поважайте потребу в самотності, але дайте знати, що ви завжди поруч.

• Допоможіть знайти професійну допомогу. М’яко заохочуйте людину звернутися до фахівця (психолога, психіатра). Запропонуйте допомогу в пошуку клініки (наприклад, «PALMIRA Mental» у Києві) або записі на прийом. Підкресліть, що це не ознака слабкості, а сміливий крок до одужання.

Будьте готові до «тригерів» та інтенсивних реакцій: напади паніки, спалахи гніву або відстороненість можуть бути частиною ПТСР. Зберігайте спокій, не сперечайтеся і не приймайте її агресію на свій рахунок. 

Не забувайте про себе: Догляд за людиною з ПТСР є виснажливим. Обов’язково зверніться по допомогу для себе (індивідуальна терапія, групи підтримки для родичів), щоб запобігти емоційному вигоранню.